Хтось дискутує про майбутнє електронних книг, а хтось їх видає. Антон Санченко наприклад із своїм проектом електрокнига.
А почалося все з “Його звуть Міша… або Зорі в Макаронах” Ані Гераскіної – книга дійсно цікава, написана якось легко і не від світу цього, трошки нагадує “35 кг надії”.
Як написано в анотації, це книга для всіх, хто був колись дитиною. Книга багато і вдало проілюстрована Андрієм Тимощуком і щедро приправлено суржиком. І не тільки суржкиком (“Матюкливий гномік – це вам не жвачний король. І не конфєтний. Це сила!”).
80 сторінок одкровень Міші читаються на одному подисі, змушують то плакати, то сміятися, то плакати вже від сміху і… кли кати матюкливого гноміка. Бо краще вже кликати, ніж чекати. На Годо.
Ой, який же я мокрий! Такий нещасний!
А запасних штанів у мене немає.
Зато є мама. Яка татові нічого не скаже!
