Перша спроба почитати Франсуазу Саган (за наводкою Анни Гавальди) вийшла зовсім не першим млинцем.
Така знайома, така жіноча історія. Тобі давно за скількись, тебе мучать осіння депресія головні болі, безгрошів’я і більше всього – неувага того, хто не перший рік приходить повечеряти і заночувати.
А тут на горизонті з’являється Він – такий молодий і закоханий, з юнацькою нервозністю і ностальгійною манерою кликати на класичні концерти. Як тут не дати собі ще один шанс на щастя?
І так далі, і тому подібно… В ліжко Стабільного Кохання періодично застрибують молоденькі дівчата. Мати Нової Надії – твій роботодавець і давня знайома.
Фінал трошки передбачуваний, але роман в міру зворушливий і написаний добрим стилем. Спробую глянути фільм 1961 року з Інгрід Бергман в головній ролі.
