Дія 1
Exhibit A Розумієте,— пояснив він,— я вважаю, що мозок людини у своїй основі схожий на маленьке порожнє горище, яке ви повинні умеблювати так, як вам подобається. Дурень настягає туди старих меблів та різного непотребу, що тільки потрапить йому під руку, не залишивши місця для знань, які могли б бути йому корисними, або в кращому разі перемішає ці знання з безліччю інших речей так, що до них важко буде й докопатися. Досвідчений же майстер дуже старанно відбирає те, що бере в свій мозок-горище. Він не візьме нічого, крім інструментів, які допоможуть йому в його роботі, але всі вони будуть справні й набір їх буде надзвичайно великий. Хибно думати, ніби у цієї маленької кімнатки стіни еластичні і їх можна розтягувати скільки заманеться. Запевняю вас, настане такий час, коли за кожний приріст своїх знань ви будете забувати щось із того, що знали раніше. Отже, страшенно важливо, щоб непотрібні відомості не виштовхували собою корисні.
Це монолог Шерлока Голмса про мозок-як-горище з “Етюду у ясно-червоних кольорах” (на жаль, мій примірник в іншому місті і я не певна, чий переклад цитую).
https://i.pinimg.com/564x/b9/73/5e/b9735e206e7ad895bf4533289f78af96.jpg
Exhibit B Мої думки зберігаються в мозку як в картотеці і коли мені потрібно одну із низ, я перебираю цей стосик (або в інший оригінальний спосіб)
Це 70те питанння з тесту RAADS-R (https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3134766/#Sec29), котрий використовується для діагностики аутизму в дорослих.
Так, це лише одне з багатьох питань, проте ствердна відповідь на нього це крок в бік нейроатиповості.
#часІсторій #аутизм #зненацька
Мені здається, горище підпадає під “інший оригінальний спосіб”. Як і існування в мозку маленького Девіда Мітчела, серйозного літнього Найджела, складної павутини зв’язків, каталогу з шухлядками і тд.
З іншого боку ніхто (крім, можливо, нейрофізіологів і то не факт) не розуміє, як насправді працює мозок, як зв’язки і електричні імпульси стають музичним твором, новою ідеєю чи планами на вихідні і дехто створює собі зрозумілі моделі чи метафори (“Мозок — це орган, яким ми думаємо, що ми думаємо”).
Але невже ідеально нейротипові люди не повинні рефлексувати над тим, як працює їхній мозок?
Дія 2
Чи помічали ви як мало помічаєте?
Є така штука, яка називається Latent Inhibition (приховане гальмування?), це спосіб мозку кешувати оточення. Дверна ручка — це просто дверна ручка і ми не перевідкриваємо щоразу як нею користуватись.
Але в деяких людей цей механізм працює не так добре як в інших (ми маємо справу з низьким рівнем природного гальмування (Low latent inhibition)) — і такі люди краще помічають дрібні зміни і деталі, але й помічають багато інформаційного шуму.
Під цей опис дуже гарно підпадає Шерлок Голмс. І, можливо, він цілеспрямовано не цікавився, навколо чого обертається Земля, бо йому було б важко зупинитися перші ніж він дійде до читання Коперника в оригіналі (а по дорозі кілька разів відволічеться на історію Польщі).
Щось подібне Акутагава писав про Мацуо Басьо в “Словах пігмея” “Його життя було повним страждань, але повним й насолод. Щоби насолоджуватися найменшим, треба страждати від найменшого.” (цитую з пам’яті, може неточно)
#раптовіРими
Де читати більше — https://www.lowlatentinhibition.org/what-is-lli/
