Книга Манфреда Лютца “Блеф. Фальсифікація світу” залишає враження дивне і доволі двоїсте. І корені цього враження насправді лежать в особистості автора – Лютц а) психіатр б) дуже релігійна людина (як я розумію, католик) в) фанат фільму “Шоу Трумена” (бо як інакше пояснити таке часте звертання до цього фільму, я не знаю).
Отже. “Шоу Трумена” – фільм звичайно цікавий, але будувати на ньому цілу книгу – трошки перебір, як на мене. Особливо, намагаючись довести (а не з’ясувати), що весь світ навколо – певна версія Шоу Трумена.
Власне, те, що автор психіатр і психолог зацікавило мене в цій книзі. Я люблю Ялома, Франкла, зрештою Гері Чепман цікавий, але всі ці шановані люди в своїх книгах мудро лишаються в межах своєї компетенції. А от Манфред Лютц поривається писати про медіабульбашки (ні, він не вживає цього терміну, але пише безумовно про них), стеження з боку інтернет-корпорацій та подібні речі і то виглядає як твердження ЛВК про Даху-Браху, контрацепцію і програмістів в “Записках українського самашедшого”.
Католик. Я дуже рада, коли католики (та будь-хто) пишуть “Ніщо не підтверджує припущення, що дослідник мозку, який саме інтенсивно займається експериментами над мишами, знає краще, ніж мудра бабуся, що є добром, а що злом” (а Лютц так пише). Я поділяю його занепокоєння з приводу комерціалізації Різдва (і не поділяю пропозиції святкувати Різдво влітку і залишити цим “поганам” їх свято вогнів з глінтвейном. Ні, там так і написано).
Я розумію, що Західна цивілізація, якою ми її знаємо багато чим зобов’язана християнству. Якщо в нас є щось хороше, швидше за все воно зародилося в Церкві, якщо погане – теж. Перші банки були в монастирях, більш-менш системні початкові школи – теж, перехресні посилання, на котрих стоїть інтернет придумав св. Ісидор Севільський.
Але, коли Лютц в останньому розділі суцільним потоком розповідає щось на кшталт: ми нікого не палили, це все ворожі провокації, єретики самі винні,а Галілей нічого не винаходив. Ну вибачте, я піду почитаю щось об’єктивніше.
