“Поток бурлил, завивался и крутил водовороты из прохожих и зевак, глазеющих на собор и площадь перед ним. По проспекту фланировали студенты, назначившие группе встречу и теперь искавшие своих. Азиаты в водонепроницаемых пончо фотографировали особняк на углу канала. Человеческий трафик рождал шум, который смешивался с гудками и призывами на экскурсию по городу. Течения сгущались у дома с кованым панно, называвшим первого владельца – Zinger. Медные девы-валькирии с копьями охраняли его купол, увенчанный прозрачным земным шаром”
Що за книга може так починатися? Пригоди? Міський роман? Підліткове чтиво? Усе потроху. Цитую я перший абзац нашумілого “Коду Дурова”. Цитую тут, бо коли читала, мене не покидало відчуття нереальності описуваних подій, а ліричні відступи на кшталт першого абзацу регулярно з’являються раз за разом. Автору Ніколаю Конову можна довірити написати цілий путівник Санкт-Петербургом, або додаток “Питер для гиков”.
Але – до суті. Історія вийшла більше історією Дурова (“тотема”), а не “Вконтакте”. Тобто технічних подробиць ви там вдень з вогнем не знайдете. Жодної. Якщо не рахувати епізоду з перевезенням серверів в автобусі, котрий стане легендою,якщо ще не став. Зате є історія Дурова (одна із). Красива, захоплива, пафосна. Історія, котру хочеться цитувати. “Дуров не открыл. Осторожно выглянув в окно, он увидел пятна камуфляжа во дворе. Позже служба безопасности рассказала, что чуть не устроила перестрелку, не желая пускать маски-шоу внутрь. Дуров выслушал, зашел во «ВКонтакте» и процитировал 2,7 млн подписчиков Карлейля: «Насколько человек побеждает страх, настолько он человек»“.
У певному сенсі це й історія про страх – страх змін, ідей, тоталітаризму, масок-шоу, страх страху врешті-решт.
Але – до суті. Любов до чорного, вміння завжди чинити по-своєму, прагнення стати “інтернет-тотемом” (і не кажіть, що не вдалося)… З іншого боку – інтелігентна родина, класична шкільна освіта, брат — програміст-математик. А сам Павел — програміст з філологічним дипломом, якому лише 28 і хто його знає, що буде далі (NB поп-андери мене злять).
А книжка,повторюсь, захоплива.
