“Літня книжка” Туве Янсон  – історія не стільки для дітей, скільки для дорослих, що ностальгують за дитинством. Книжка складається з 22 історій про літо маленької дівчинки Софії на острові з бабусею і татом.

Мені виглядає так, що хронологічно правильно стоять тільки перша і остання історії, а от порядок внутрішніх, не такий очевидний, і йдеться там про різні роки.

Важко пояснити чим (ну, крім моря і маленької дівчинки) ця історія нагадує “Зустріч над морем” Яніни Корчаковської (хоча хронологічно навпаки).

Книжка написана так, що концентрується на Софії, але періодично ніби прожектор на сцені висвітлює бабусю: як вона турбується про онуку, хоч намагається не нав’язуватись, як захищає її, як з нічого творить маленькі дива.

Дуже важливим є оточення – море, ліси, сама близькість до природи. Майже фізичне відчуття цього злиття з природою. Ближчаючи до природи, люди зближуються між собою, хоч зрештою всім доведеться в природі розчинитися.