Якщо при словах “англійська магія” у вас одразу виникають асоціації з Гаррі Поттером, то ви просто не читали “Джонатан Стрендж і Містер Норрелл” канадської письменниці Сюзанни Кларк.
800-сторінкова книга звичайно поступається семитомнику кількістю тексту, героїв, алюзій і т. д., але готова конкурувати захопливістю і масштабністю змальовуваних картин.
Отже, Англія початку 19 століття (місцями ще Італія та Іспанія, але дух книжки настільки англійський, що на місці цих країн цілком могли б бути й інші, чи просто провінції Англії. Але ж Наполеон воював в Іспаніїї…) Та годі географії. Головне тут атмосфера, знайома з романів Діккенса, Теккерея, сестер Бронте, Джейн Остен (до речі, в ході роману дослідження Стренджа з історії англійської магії ділить полицю з “Еммою” міс Остен).
Але розмірене існування англійського дворянства розбавляється тим, що джентельмени беруться досілджувати (і, що важливіше, практикувати) магію, роблячи її з несолідного заняття цілком респектабельним, по ходу дії оживляючи мертвих, збираючи манускрипти, допомагаючи генералу Веллінгтону, оберігаючи державне майно від стихій і здобуваючи популярність в кращих салонах Лондона.
Чимало елементів сюжету кореняться в міфології – мотив про викрадення дітей магічними істотами відомий напевно у кожній країні. Природа проникає в кожну сторінку і кожний рядок роману, магія природна, природа магічна. А як же інакше?
Таємничий образ Короля-Ворона залишає багато питань, а мандрівки Стренджа стали б в пригоді психологу-юнгіанцю. Та й в його стосунках із Норреллом цілі скарби для тих, хто цікавиться взаєминами колег чи вчителя і учня.
У книзі багато іронії, красивих образів (та той же “Джентельмен з волоссям як пух на відцвілому чортополосі”) та кольорів. Якщо я ще більш-менш можу уявити собі сукню кольору сутінок, то коробочку кольору серцевого болю – ні.
“Є книги магічні і книги про магію“. “Джонатан Стрендж і містер Норрелл” – це магічну книгу про магію.
