Ця фраза цілком може стати епіграфом до бестселлера Роберта Кіосакі “Багатий тато, бідний тато”, який я днями дочитала. До слова, книга читається дуже легко, окремі позиції хочеться навіть законспектувати. А з іншими – посперечатися
Розділяючи ставлення до грошей багатих і бідних Кіосакі зазанчає, що вчився і в багатого і в бідного тата. Основне твердження. що повторюється кілька разів – “Багаті купують актив (те, що кладе гроші в кишеню), бідні – пасив (те, що витягує гроші з кишені), середній клас – пасив, який вважає активом”. Далі краще – або ви хазяїн грошей, або ви їх раб.
Тепер про тему – що мені подобається в книзі – арґументованість і дотримання рамок. Кіосакі прямо застерігає від незаконних махінацій (хоча в межах закону робить таке, що іншим не снилося)- собі ж дорожче, а то ходили тут всякі адепти МММ… Зрозуміло, велике питання, як спрацює його досвід наприклад в Україні- бо розповідає саме про досвід, а не дає рецепти збагачення. Але факт, що фінансова грамотність населення невелика – і з цим пора щось робити. До речі, гру Кіосакі “Грошовий потік” колись бачила (правда без вказання того, що вона належить саме йому), але ніколи не пробувала. З чим точно варто погодитися – так це з тим, що найціннішою інвестицією є час, а першою інвестицією завжди має бути освіта. А на завершенні історія, яка вразила мене. Під кінець інтерв’ю журналістка сказала Роберту Кіосакі, що мріє стати успішною письменницею. Він, згадавши її досить добрі статті, порадив їй записатися на курси, де вчать продавати. Жінка обурилась. Кіосакі вказав на її ж нотатки, де значилося “Роберт Кіосакі – автор бестселлерів” – “Тут не пише, що я найкращий письменник, тут сказано, що мої книжки найкраще продаються”.
Мораль – самоосвіта наше все.
