Все було так: родина дроворуба, їм нема чого їсти і зрештою батько і мати вирішують відвести дітей в ліс (пізніше скажуть, що то була мачуха. Яка мати таке зробить? Але їм зовсім нічого їсти було, пам’ятаєте?). Хлопчик (він старший) підслуховує той план вночі, набирає камінців у кишені, позначає шлях, вони повертаються додому. Батьки не певні радіти чи журитися і пробують знову, доки якогось разу діти не позначають дорогу хлібними крихтами, пташки їх скльовують. Діти блукають в лісі, діти гинуть в лісі від голоду (як і було задумано), перед смертю їм мариться їжа.
Ні, не так. Вони блукають в лісі, вони переходять річку, вони знаходять медяникову хатинку і приязну літню жінку, котра пропонує їм їжу. Ні, підступну літню жінку, котра насправді хоче їх з’їсти. Але діти кмітливі (вони ж раніше обманювали власних батьків), вони зуміли перехитрити злу відьму (бо хто вона, як не відьма, якщо збиралась з’їсти дітей. Побійтесь Бога, хто ще на таке здатний?), вони спалили її в печі. Практично як Івасик Телесик, але без гусенят, пам’ятаєте? Як же їх звали тих дітей? Гензель і Гретель, такі прості, такі поширені імена, їх було так багато, дітей полишених в лісі. Як же звали тих дорослих? Хіба варто пам’ятати?
А може все було так: Ганс і Грета, вони були не діти, вони були дорослі, у них була своя маленька пекарня. А ще в містечку була пекарня Катаріни Шрадерін. Катаріна придумала рецепт лебкухена, такого медяника, дуже смачного, дуже популярного. Ганс намагався з нею одружитися, щоб заволодіти рецептом. Катаріна йому відмовила. Він звинуватив її у відьомстві, її судили, вини не знайшли. Вона втекла у ліс і стала жити там. Але Ганс з молодшою сестрою Гретою вистежили її вбили. Але рецепту так і не знайшли. Його знайшов потім Георг Оссаг, котрий і дослідив цю всю історію в 20му столітті.
Та ж ні, це все видумав Ганс Тракслер — і заздрісних Ганса з Гретою, і нещасну Катаріну, і вчителя-ентузіаста Георга Оссага, і рецепт лебкухена (ну гаразд, рецепт він не вигадав, а переписав з кулінарної книги Доктора Еткера). Навіщо? Щоб вшанувати 100ліття зі смерті Якоба Гріма. Казав, вони з фотографом часом валялися від сміху інсценуючи фото пошуків Оссага, а напис “на основі реальних подій” сприяв продажам книжки.
А може все було так: початок XIV століття, неврожай, голод, мільйони смертей, відчай, випадки канібалізму…
А може все було так: 1943, єврейська родина ховається від нацистів на околицях містечка Пяски, отут поруч, між Холмом і Любліном. Гретель (тепер вона старша), веде брата в ліс на пошуки їжі і прихистку, Гензель лишає за собою слід з хлібних крихт. Вони знаходять притулок в будинку Магди, котрий обігріває хлібна піч.
А може все було так: 1933…
матеріали до історії
Гензель і Гретель — “причесана” версія українською — https://derevo-kazok.org/genzel-i-gretel-brati-grimm.html
“Справжня історія Гензеля і Гретель” Луїзи Мерфі (ретелінг про Голокост) — https://www.penguinrandomhouse.com/books/286510/the-true-story-of-hansel-and-gretel-by-louise-murphy/9780142003077/readers-guide/
Історія про Ганса Тракслера і його книгу — https://www.atlasobscura.com/articles/is-hansel-and-gretel-real
Історія про братів Грім, їхню респондентку Генрієтту Доротею Вільд і теорії про 14те століття — https://allthatsinteresting.com/hansel-and-gretel-true-story і
https://historyofyesterday.com/hansel-and-gretel-was-a-true-story-and-a-horrible-tragedy-fcce02b3d95c
також https://www.syfy.com/syfy-wire/the-dark-history-behind-hansel-and-gretel і
https://www.buggedspace.com/hansel-and-gretel-true-story/ (але перші два найповніші)
Перечитала це все після випуску подкасту Cautinary Tales https://timharford.com/2021/10/the-truth-about-the-truth-about-hansel-and-gretel/.
“Гензель і Гретель” були однією з найстрашніших казок мого дитинства, але ймовірні точки її закорінення в реальності, а також спроби використати цей сюжет, щоб розказувати інші історії стали відкриттям.
