M-train –  третя біографічна книга співачки і письменниці Патті Сміт.  Якщо ви любите музику Патті Сміт – вам буде цікаво прочитати її історії, якщо не любите – у вас все ще є шанс полюбити її письмо.

Текст нагадує мені це фото зліва – тонкий і ніжний, відкритий. Враження, ніби ти сидиш поряд, п’єш м’ятний чай і слухаєш всі ці історії про людей і подорожі, про дім (“дім для того, щоб думати, готувати спагетті, варити каву, дім для того, щоб писати… Дім – це письмовий стіл. І мішанина образів у сновидіннях. Дім – це кішки, і мої книги, і моя робота, якій не видно кінця.“). Подробиці, котрі не всі помічають (“биття серця, запах пісні, гнаної вітрами, які зіткнулися в лоб, і потік людей, які поспішають по домівках“).

Історії про камені і цвинтарі, про домашні справи, музеї і пам’ятки, промови і концерти, найбільше – про людей.

Я цілком допускаю, що якби ця історія була написана кимось молодим і  невідомим, вона б ніколи не побачила світла книгарні. Але когось молодого й невідомого, мабуть би не пустили переночувати в Синьому будинку Дієго і Фріди чи не запросили б виступити в товаристві пам’яті Альфреда Вегенера. А хтось інший – незалежно від віку чи популярності не зміг би акапельно заспівати Wonderful World на похороні власного чоловіка.

Тому, іноді, коли бракує співрозмовника і терпких історій, вартує сісти в поїзд разом з Патті.