“Скандинавська міфологія” Ніла Ґеймана їхала до мене по передзамовленню, тому я відчуваю, що цей відгук один з перших.
15 олітературнених переказів про скандинавських богів, вступ від автора, короткі портрети Одіна, Тора і Локі, словник на завершення – ось власне все, що ховається за стильною чорною палітуркою (такою, як в недавному американському виданні). І, мабуть, найповніше популярне видання скандинавських міфів українською.
У чому я співчуваю перекладачеві – так це в необхідності передавати українськими літерами імена скандинавських богів, раніше передані англійськими… І якщо з Тором і Одіном все давно ясно, то я передчуваю дискусії навкого Хель і Асґарду (і ще з десятка назв).
У вступі Ґейман чесно зізнається, що його інтерес міфами був викликаний коміксами про Тора і що Тор із міфів не такий кмітливий, як Тор із коміксів (і наступні історії це підтверджують). Але водночас і в тому, що у своїх реконструкціях звертався до “Старшої” і “Молодшої Едд” (англійських перекладів), а не їх інтерпретацій.
Це міфи воїнів, що виросли в суворому і похмурому кліматі. Міфи з трохи грубуватим гумором, звеличенням сили і бойових звитяг. З істотами – мріями творців сучасного фентезі. З чіткою картиною Апокаліпсису, даруйте Рагнарька і так далі. Десь між тими сюжетами проглядає якийсь особливий уклад світу.
Якщо ви не дивились/читали “Американські боги” – пора це зробити (роман наче скоро обіцяють видати українською), Джоан Гарріс в “Рунній магії” пропонує свою версію пост-рагнарькового світу, про круків скоро буде, про Скандинавію літературну – більше тут.
