Про книгу Марі Кондо “Викинь мотлох із життя” я чула давно, руки дійшли прочитати тільки тепер. Історія життя і прибирання авторки викликає змішані почуття: захват, жаль і настороженість. Враження лишилися дуже різні і від самого змісту книги. Скажем так розпочати Прибирання (єдине в житті, але тривалістю до півроку) я не готова.
Насправді під прибиранням КонМарі має на увазі викидання зайвого, а не протирання пилюки на поличках і миття підлоги під тумбочками. Критерій що викинути дуже простий: якщо річ не приносить вам радості – викидайте. Я із своїми підходами “це мій найтепліший зимовий светр, майже новий, ще й подарований” явно не вписуюсь в цей критерій.
Проте з іншого боку такий підхід – підкреслює індивідуальність людей. Когось тішать 1000 книжок, а когось тільки 5, зате 50 листівок.
Бентежить категоричність: усе на смітник. Одяг можна здати в комісійний, віддати потребуючим, книжки – букіністам чи в макулатуру. Переробка рулить.
Також не до кінця ясно, що робити далі. Бо речі, котрі радували колись, уже не тішать. І як грамотно викинути розтягнуту футболку авторка замовчує.
Цікавими видалися ідеї вертикального зберігання (може тому, що частково таке використовую, але готова розширювати).
Але в чому я точно згодна – викидати треба. Не носити баласту ні речей ні прив’язаностей. Бо, як каже КонМарі, викидати зайве нам заважає або зацикленість на минулому або страх перед майбутнім.