Знайомство з творчістю Карини Тумаєвої для  мене почалося  в часи (розквіту) ЖЖ з її аудіопоезії в одній з літературний спільнот. Тому, коли  я на днях в “Є” помітила збірку її віршів, просто не могла не придбати. Попередньо не переконавшись в наявності “Відьми, яка повернула до життя мене та інших людей, а її за це спалили віруючі люди…” (про мою палку ненависть вживання “віруючі” замість “релігйні” і “вірний” замість “певний/точний/правильний” – іншим разом).

Той самий запис я не полінувалася витягти на світ Божий для знайомства з книгою “ZOO” тих, хто її в очі не бачив, в руках не тримав:

Свіжина від авторки на її блозі

Карина Тумаєва – бібліофілка, слемерша, поетеса і художниця. Та годі про авторку, ходімо  в зоопарк!

Маленька книжечка, 112 сторінок, три розділи, 48 віршів (переважно верлібри), друга премія “Смолоскипу” 2010 рік, передмова і післямова —певною мірою рідкість для поетичної збірки.

Чи можна розуміти поезію Карини без передмов? (Я дозволяю називати собі називати її просто на ім’я, бо наші дати народження не розділяє навіть місяць). Швидше, відчувати. Відчувати відтінки і нюанси. Наприклад такі:

“Всередині мене апокаліптичні настрої
Не плутати із суїцидальними нахилами”

Що мене дивує і захоплює, так це вміння зібрати під однієї обкладинкою  і побутові замальовки “Для них насипають м’ясо в потрісканих тарілках – 47 грамів на рило”,  і картинки а-ля Далі “в кімнаті моїй час стовбичить скрізь  і не дає пройти”, і індустріальні пейзажі Запоріжжя написані так, що хочеться прийти  і подивитися, і сни Будди, з яких не хочеться прокидатися, і постапокаліптичні молитви:

“Вийди до мене, месія трешу
вимоли з мене залишки розуму;
Ти – диявол, що  в сонці креслить
зречення від соціуму” 

Амінь.