Є дві новини: хороша і погана.
Погана в тому, що тебе немає.
Хороша в тому, що я Бог.

“Голова Якова” входила в мої читацькі плани з самої появи на світ божий. Але як колись казали, швидко казка жеться, та не швидко діло ладиться, тому прочитала тільки тепер. Остання цитата тут доречна і в іншому ракурсі – прочитала я книжку за рекордно короткі терміни. Постійно нарікаючи на важкість процесу. Втім, якщо згадати, що “Архе” я так і не осилила, то можна порадіти (за кого?).

Час над Дерешем не владний. Кількість дівчат з рідкісно-екзотичними іменами збільшується – Ірена, Яна, Йоланта, Майя-Мантра-Мандала. Герої стар(і)шають, але не сильно мудрішають. Місце дії розривається між Львовом, Києвом і власне головою Якова. Любко постійно зупиняється і передає вітання — Сартру, Пелевіну, Кортасару і Мішелю Платіні.

Талановитий композитор і тимчасово звукорежисер Яків отримує замовлення написати симфонію до відкриття Євро-2012. “Халтурка” з подальшим продажем в Польщу непомітно обертається симфонією кінця світу. Кожен пильнує своїх інтересів. Брат Іван дорослішає (привіт самому собі). Брат Матвій грає чи то в політику  чи то в еротику чи то в магію. Майя ділить з Богусом території впливу.  Привид Ірени бродить по кімнаті.  Кецалькоатль пасує на Віцілопочтлі. Перун перехоплює м’яч…. Без чашки мате – не розібратися. Та й з нею дай бог.

Видана в 2012 році Харківським “Клубом сімейного дозвілля”.