Книга, котрої я б напевне не купила, якби не прекрасний фільм з Меріл Стріп і Клінтом Іствудом. Так ось, книжка не менш прекрасна.

На перший погляд, це типова мелодрама: двоє людей, що випадково зустрічаються, раптово закохуються і люблять одне одного до кінця своїх днів. Але тут усе вирішують деталі: прецизійні описи моментів: в чому були одягнені, що готували, як їли, де їздили, які фото робили.

Я розумію, чому його екранізували: все розписано до дрібниць: телефонні дзвінки, записки, погляди. Так працює людська пам’ять, повертаючись раз за разом до цінних моментів, проживаючи їх знову і знову, врешті – викладаючи на папір.

Однозначно роман котрий хочеться перечитувати з двох причин — вже згадані до дрібниць виписані деталі і гірка непевність: чи правильно вони зробили? І чи був взагалі спосіб вчинити правильно?