З моєю любов’ю до утопій-антиутопій-дистопій (і невмінням їх розрізняти), оминути “Каллокаїн” я не могла. Написана в 1940 ця книжка тільки недавно була видана українською. Читаючи анотацію про “суспільство кероване сироваткою правди” я думала, що використанні її уже в розгарі. Але ні, це історія винайдення і впровадження. З перших сторінок роман […]
психологія
7 posts
“Мовчання ягнят” Томаса Гарріса мені подарували на день народження. Так, це вам не теплі історії , але подарунок як подарунок. Фільм я колись бачила, але багато забулося, тому читати було дуже цікаво, по ходу пригадувались моменти з екранізації (як я тепер розумію, доволі точної), створювалась єдина картинка. Роман дуже психологічний, він […]
Цей відгук міг би бути зовсім іншим, якби шукаючи фото обкладинки, я випадково не натрапила на сторінку пошуку “Тепло наших тіл”. І хоча цей фільм я давно збираюсь переглянути (читай не вважаю за зло), водномить дійшла висновку, що в світі де тепло асоціюється в першу чергу з фільмами про зомбі, […]
Мало коли я раджу книгу так безумовно і зразу. Навіть, якщо вам не сподобається сюжет чи стиль “Щоденника Бріджит Джонс”, ця книга — просто скарбниця життєвої мудрості. Ви тільки вчитайтесь: “Перестану витрачати більше, ніж заробляю. Перестану влаштовувати вдома безлад. Буду добріша. Їстиму більше клітковини.” Це витяг з новорічних резолюцій Бріджит. […]
“Та, що біжить з вовками. ЖІночий архетип в міфах і казках ” та інші есеї, які мені вдалось знайти і назви яких зараз не згадаю з одного боку присвячені загальнолюдським цінностям, містять аналіз казок (в тому числі давно знайомих нам з дитинства) з позицій юнгіанської психології, з іншого боку – […]
Якщо дивитися модні тепер списки на кшталт “27 книг, які треба прочитати до 27 років”, то “Степовий вовк” Германа Гессе увійде до тих, що треба прочитати до 50. Головний герой Гар(р)і Гелер звик проводити дні серед своїх книг, але планує покінчити з життям в день свого п’ятдесятиріччя. ПІд час одної […]
Вільний час минулого тижня був майже повністю присвячений роману Ірвіна Ялома “Коли Ніцше плакав”. Зразу скажу, що з біографією Ніцше я мало знайома, тому тим більш корисними були прикінцеві коментарі автора з приводу реалістичності його ж твору. Зразу скажу, що сприймати варто не як художню біографію (Ніцше власною персоною з’являється […]