“Чи мріють андроїди про електричних овець” — уже друга книга Філіпа К. Діка, видана платформою краудпаблішингу (спільнодруку, коли хочете) “Комубук”. Стиль обкладинки та перекладу в цілому повторює стиль “Затьмарення” і тут у мене глобальних зауважень немає. Проте, якщо на першій книжці сміливо можна було ставити застереження для читання дітям, вагітним […]
Романи
47 posts
Я довго не могла скласти думки про творчість Ірен Роздобудько. То цікаво читати, то ні, то є сенс копатися в тексті, то він надто поверховий. Надія на краще вкотре перемогла і “ЛСД” я ковтнула менш ніж за добу. До речі, ЛСД — це не те, про що ви, можливо подумали […]
Мало коли я раджу книгу так безумовно і зразу. Навіть, якщо вам не сподобається сюжет чи стиль “Щоденника Бріджит Джонс”, ця книга — просто скарбниця життєвої мудрості. Ви тільки вчитайтесь: “Перестану витрачати більше, ніж заробляю. Перестану влаштовувати вдома безлад. Буду добріша. Їстиму більше клітковини.” Це витяг з новорічних резолюцій Бріджит. […]
Якщо при словах “англійська магія” у вас одразу виникають асоціації з Гаррі Поттером, то ви просто не читали “Джонатан Стрендж і Містер Норрелл” канадської письменниці Сюзанни Кларк. 800-сторінкова книга звичайно поступається семитомнику кількістю тексту, героїв, алюзій і т. д., але готова конкурувати захопливістю і масштабністю змальовуваних картин. Отже, Англія початку […]
Хтось дискутує про майбутнє електронних книг, а хтось їх видає. Антон Санченко наприклад із своїм проектом електрокнига. А почалося все з “Його звуть Міша… або Зорі в Макаронах” Ані Гераскіної – книга дійсно цікава, написана якось легко і не від світу цього, трошки нагадує “35 кг надії”. Як написано в анотації, […]
Перша спроба почитати Франсуазу Саган (за наводкою Анни Гавальди) вийшла зовсім не першим млинцем. Така знайома, така жіноча історія. Тобі давно за скількись, тебе мучать осіння депресія головні болі, безгрошів’я і більше всього – неувага того, хто не перший рік приходить повечеряти і заночувати. А тут на горизонті з’являється Він […]
Тепер мені шкода, що я не читала Покальчука, поки він був живий. А може тоді просто було рано. Головне, що я читаю його тепер. До рук мені потрапило видання “Шабля і стріла ” (до слова із смішною ціною олівцем на останньому форзаці – 12,5 грн., ностальгую, як дехто за ковбасою […]
Продовжую читати про експерименти над людьми. І вам раджу. Уявіть прекрасний новий світ: без злочинності, без агресії і зла… без вибору. Зачатки такого світу бачимо в романі Ентоні Берджеса “Механічний апельсин”. Але ні, світ – поняття надто абстрактне. Бачимо історію молодої людини, яку людиною хочеться назвати більше за любов до Бетховена, […]
Давньогрецький володар Олімпу Хронос пожирав своїх дітей, поки його не скинув його ж син Зевс. Оце вам, якщо дуже коротко ідуже метафорично весь сюжет роману Тараса Антиповича “Хронос (Історія одного винаходу)”. Але замість обмежитися цим, піду дальше, може навіть порушу свою звичку і не уникатиму спойлерів. Отже, роман. Роман в […]
От буває, що людина стомлюється від всього розумного (і заумного) і треба їй відпочити розумом і серцем, але руки за звичкою тягнуться до книг. Добре, якщо вони тягнуться до книг Анни Гавальди. Раніше, я вже писала про її “Просто разом”, а сьогодні розкажу про її оповідання і повістини. Отак разом. […]
Хочу згадати книгу, прочитану навесні, але особливо актуальну на День знань. “Вгору по сходах, що ведуть вниз” – роман американської письменниці Бел Кауфман (тут прийнято додавати “внучки Шолома Алейхема”, хоча вона показала себе як цілком самостійна письменниця. Але прийнято так прийнято. Згадала=) Особливо, враховуючи, що сама вперше почула про цей […]
Якщо дивитися модні тепер списки на кшталт “27 книг, які треба прочитати до 27 років”, то “Степовий вовк” Германа Гессе увійде до тих, що треба прочитати до 50. Головний герой Гар(р)і Гелер звик проводити дні серед своїх книг, але планує покінчити з життям в день свого п’ятдесятиріччя. ПІд час одної […]