“Це кіно було б в міру дидактичне і розважальне, в ньому було б щонайменше пафосу і ностальгійних соплів”
Сергій Жадан, “Anarchy in the Ukr”
Anarchy in the Ukr я читала дуже довго, як на таку невелику книжку. Важко сказати, чого в тут більше – затягування нудоти чи розтягування насолоди.
Анархія для мене займає місце між “ДепешМодом” і “Ворошиловградом” не тільки хронологічне, а й естетичне.
З чисто жаданівського – поетичність прози, можливість розгорнути майже будь-де і загорнутися в саму тканину тексту (тут я перепрошую за тавтологію людей, що звикли дивитися в корінь), деталі часу, біблійні мотиви…
Добре читати, якщо багато часу.
Кілька випадкових цитат далі:
- У мене були свої рахунки зі суспільством – воно мене не розуміло, я йому цього не забув.
- Такий світ вартий того, щоб не помирати.
- Кожен знаходить свій пафос. Той, хто не знаходить, помирає з депресії.
- Мертві дихають з тобою одним повітрям. І не прикидайся, що це не так.
- Ми з тобою слухаємо одну музику, наша з тобою залежність розвивається в одному напрямку, нам із тобою пропишуть ті самі ліки, ми з тобою розчаруємось в тих самих героях, для нас із тобою закінчиться все однаковою мірою печально, і головне, що ніхто цього навіть не помітить.
Закінчуючи на такій мінорно-київстарівській ноті, нагадую, що раніше писала про Жаданові “Вогнепальні й ножові” і “Ворошиловград“
