Скандинавські мотиви в літературах інших країн і творах інших письменників

Данія (з Гренландією), Швеція, Норвегія, Ісландія та Фінляндія є найпівнічнишими державами Європи. Холодний клімат, короткий світловий день цих країн не тільки вплинули на становлення специфічних традицій та культури, а й породили чимало стеротипів серед мешканців інших країн. Водночас багата міфологія, що коренями тягнеться в давньогерманську, література двох останніх століть є невід’ємними частинами світової скарбниці та отримали широкий відгук в культурі різних країн.

Скандинавія з певної точки зору є ”Іншим” в Європі (іншим в Європі може бути практично будь-хто через розмаїття її культур). На неї поглядають збоку, персонажів з неї кличуть рідко. Хоча… Один із так званих “вічних образів” світової літератури — Гамлет, принц данський. Зображення Данського королівського двору можна пояснити рівно і бажанням екзотики для глядачів вистави, і бажанням захиститися (“це не про нас”). Гамлет начисто позбавлених етніко-культурних особливостей, його історія — поза часом і простором (хоча й Розенкрац з Гільдестерном намагаються вивезти його в Англію). Данія просто спосіб підкреслити його нетутешність.

Якщо попросити пересічну людину назвати скандинавських письменників, швидше за все поперед Ібсена, Гамсуна, Стріндберга та навіть Ларсона ви почуєте Ганса-Крістіана Андерсена, Астрід Ліндгрен, Туве Янсон та Сельму Лаґерлеф (нобеліатку більш відому в нас завдяки дитячій книзі про мандрівку Нільса Гольгерсона з дикими гусьми, а насправді про її любов до рідної Швеції). Скандинавія часто асоціюється з дитячою літературою, музикою Гріга, Йоллопукі в Лапландії, і солодкавим раєм зимових свят. Інші амплуа — військові традиції, вікінги,завоювання, культ сили. І до того, й до іншого доклалась міфологія та традиційні вірування.

Нову хвилю інтересу до себе скандинавська міфологія пережила після виходу серії фільмів про Тора американської кіностудії Марвел (а перед тим — серії коміксів). Проте в Європі скандинавська міфологія відкривається традиційно не через кіно, а через музику (опери Ріхарда Вагнера, деякі течії важкої музики, зокрема вікінг-метал, фолк-метал, павер-метал) та літературу.

Слід нагадати, що Британські острови безпосердньо сусідять із Скандинавським півостровом і завойовувались вікінгами та норманами в середньовіччі, що дозволило створити міцні, хоч і специфічні зв’язки. Наприклад Моргана Ла Фей з історій про короля Артура переховується у Скандинавії. Пізніше шведський письменник Августр Стріндберг видає книгу “Легенди про короля Артура” – олітературнену, романізовану версію цих, традиційних для англійської традиції переказів.

У цьому контексті не видасться дивним, що одним із першовідкривачів пласту скандинавської міфології та побуту в Європі був Вальтер Скотт — видатний шотландський письменник поч. ХІХ ст. Зокрема у 1822 в Единбурзі виходить друком його тритомний пригодницький роман “Пірат” [2], дія якого відбувається на Шетландських островах (нині територія Шотландії) у 2-ій половині XVII ст.

Скотт змальовує остров’ян прихильниками традиційних скандинавських вірувань. Так, приходить Британія, а з нею порядок і цивілізація, червоні мундири, армія, закон. Проте дуже сильний пласт становить традиція, звичаєве право. Вже у перших сценах роману місцеві жителі не бачать нічого поганого, щоб скористатись тим, що “послало море” – розграбувати корабель, викинутий на берег у шторм. Вони живуть своїм традиційним укладом. Проте майбутнє незворотно настане. Норна — уже ім’я, а не спосіб життя (норнами скандинави називали чарівниць, це ім’я однієї з героїнь роману). На неї дивляться не як на могутню чаклунка, а в кращому разі, як на самотню жінку з примхами, в гіршому — місцеву божевільну. Ярл є, як нині сказали б, лідером думок, але реальна влада уже належить представникам Її Величності.

Варто зазначити, що Скотт пише “Пірата” з притаманною йому любов’ю до історії, навіть замилуванням. Тому острів’яни не виглядають тупими і відсталими, а є носіями глибокого зв’язку з природою, традиціями, землею, що є втраченим та викликає тугу. Роман щедро інкрустовано поезією (в тому числі поезією скальдів та стилізацією під неї) і замовляннями.

Після Скотта скандинавська міфологія так і залишається чимось на кшталт Золотого віку. Руни виникають то тут, то там, більше в контексті магії, ніж письма. Тролі — більше в контексті інтернет-суперечок, ніж магії.

Проте Золотий вік, традиційно, в минулому. В пост-апокаліптичне (даруйте, пост-рагнарькове) майбутнє зазирає сучасна англійська письменниця Джоан Гарріс (відома як авторка екранізованого “Шоколаду”). Роман “Рунна магія” показує світ після Останньої Битви — боги (аси) вбиті (тобто в царстві Хель), заморожені в летаргії, поранені, безсилі. Магії бояться, її ненавидять та переслідують. Джоан Гарріс розгортає класичний сюжет “повернення короля”, Медді Сміт має відкрити своє божественне походження, врятувати зниклого батька, відновити процвітання світу — повернувши богів на їх законне місце. Знову ж, світ традиційної міфології виступає Золотим віком.

Міф отримує своє і в українській літературі. Героїня фентезійного роману “Жарт Другий. Цвіт папороті” Тетяни Винокурової-Садиченко, як і Медді Сміт, виявляється родичкою Одіна. Проте, мабуть, перше літературне зображення варяг-скандинавів міститься в “Велесовій книзі” (є вона автентичною чи пізнішою підробкою, все ж лишається літературним твором): ”Маємо істинну Віру, що не потребує людської жертви. А така діє у варягів, які завжди приносили її, іменуючи Перуна Паркуною, і йому приносили жертву” [1],

Зовсім іншу тональність має п’єса “Що сталося після того, як Нора покинула чоловіка, або Стовпи суспільства” австрійської письменниці Ельфріди Елінек. Твір легко було б назвати фанфікшином, якби не статус нобелівської лауретки авторки та той факт, що автором оригінального твору (навіть двох, “Ляльковий дім” та “Стовпи суспільства”) є номінант на цю ж премію, норвежець Генрик Ібсен.

Насправді, в “Ляльковому домі” цікавим є й сам фінал (Нора йде з дому): з одного боку, його можна трактувати, як руйнування традиційної різдвяної казки, з іншого — ото і є хепі-енд, найкращий варіант розвитку подій для кожного. Проте Елінек не до казок, вона жорстка і реалістична. Яку роботу може знайти вчорашня мати родини? Тільки зовсім некваліфіковану, на заводі (подібному на фабрику з пошиву бюстгалтерів в “Коханках”), де жінки мріють про щасливе заміжжя, що визволить їх від необхідності заробляти самим на себе.

Герої Ібсена зберігають імена та (іноді) характери, але опиняються в нових умовах. Нора танцює тарантеллу сама, її життя — тарантелла, танець, що має врятувати від смерті після смертельного укусу. Торвальд віддається мазохістським утіхам. Не змінюється тільки Крогстад — то й же цинізм, та ж неприхована жадоба вигоди.

Історія,що цілком могла бути розказана в іншому хронотопі з іншими героями, набуває нових барв і контекстів, поглинає Ібсенову п’єсу, водночас підкреслюючи її роль у розвитку соціальної та гендерної проблематики в драматургії.

Розглянуті приклади показують основні риси присутності скандинавських мотивів в літературі інших країн. Вони часто представлені міфологічними сюжетами в творах жанру фентезі, магічного реалізму, історичних романах.

Джерела