На днях мене ледь не збила машина. В центрі міста. На пішохідному переході. На зелене світло, якого я чесно дочекалася 18 секунд зворотнього відліку на порожньому переході. Образливо, шо й казати, я ледве встигла відстрибнути на тротуар.

При всій моїй любові, Тернопіль має риси якоїсь розхлябаності і, не чужої мені схильності жити у власному світі. Чого варті незаплановані вихідні в релігійні свята. Та ні, я не проти. Але ж попереджуйте! 

Правила існують не для того, щоб їх порушувати, а для того, щоб робити життя простішим і впорядкованішим.