Далі будуть спойлери про “Піднесення Юпітер”, як іменується цей фільм в українській Вікі. Фільм сиблінгів Вачовські виглядає в певному сенсі антитезою і продовженням “Матриці”. Нео – обраний. Він змінює свою долю, але не свою обраність, він вписується в життя, створене іншими (в оригінальному сценарії все було ще фатальніше). Юпітер відмовляється […]
магія буднів
24 posts
У календарі лишилося тільки 6 неопублікованих матеріалів, а, отже, можна розказати деякі закулісні історії. Ідея цього проекту виникла торік восени в якомусь обговоренні в твітері, неповний список днів висів в гуглдоках кілька тижнів, а зрештою вийшло. що вийшло. Вийшло багато і суперечливого. Іноді – навмисне (так День Сьогодні стає продовженням […]
Знаєте, коли чужою мовою легше говорити, ніж рідною? Коли сумніваєшся, коли не знаєш, що сказати, коли говориш на делікатні теми (їх список більше чи менше змінюється для кожного/кожної). Смущающие или неприятные вещи гораздо легче сказать на чужом языке. Причем чем хуже ты знаешь этот язык, тем лучше. (там за лінком […]
Мопассан казав, що любов – це все і це все, що ми про неї знаємо. 20 років тому я могла б сказати те ж саме про радіо, якби звичайно вміла ясніше формулювати свої думки чи конструювати алюзії. Але конструювала я тоді тільки ілюзії, однією з яких була віра у всесильність […]
Не пройшло й місяця, як я знайшла в собі сили написати про Чернівці. Невелике, але унікальне буковинське місто, що пережило бабцю Австрію, румунську окупацію, радянську окупацію і намагається вижити в Україні (з перемінним успіхом). Що вражає в Чернівцях? Навіть, не впевнена. З одного боку, завдяки румунській окупації вціліло багато архітектурних […]
Мені явно сподобався марафон #лім_111 – читання “Лексикону інтимних міст” Андруховича за 111 днів з постійним твіченням. Подобалося колись читати онлайн “Самотність в мережі”. Подобалося одного вечора цитувати свій закинутий ЖЖ, Пишу третій зошит афоризмів, так шо заведу-но собі ботика, який їх щодня твітитиме. Записки в мене з різних років і […]
На днях мене ледь не збила машина. В центрі міста. На пішохідному переході. На зелене світло, якого я чесно дочекалася 18 секунд зворотнього відліку на порожньому переході. Образливо, шо й казати, я ледве встигла відстрибнути на тротуар. При всій моїй любові, Тернопіль має риси якоїсь розхлябаності і, не чужої мені […]
Для такого виду щоденників в поляків є красиве слово – датовнік. Я про датовані щоденник на весь рік, які умудряюся вести, “як дизайнер приказав” (ну чи хто там їх розграфлює, я не впевнена). Знаєте це відчуття, коли читаєш книгу і сторінок до кінця все меншає, права рука тримає все менше […]
Історія цього допису починається з репліки знайомої, мовляв, хороша людина компанію своїм іменем не назве і з прізвища лого не зробить. На таке здатні тільки самозациклені егоїсти і т. д. і т. п. Зауваження супроводилось тиканням мишкою в приклад такого лого фірми, знайомої мені з чуток і далеко не з […]
Вчора після служби побачила біля церкви семінариста. Він ледь не дрижав від холоду, щулився, здався мені зовсім непривітним. Стояв над столиком з релігійними книжечками та іконками. І я б про нього зовсім не згадувала, якби не помітила поруч із ним на троутуарі великий сірий рюкзак, з тих що мені так […]
Взагалі я не дуже люблю страви типу сосиска в тісті. Нервую при слові хот-дог. Зі смаженого тіста – тільки домашні пампушки (у всеможливих власних експериментальних варіаціях).А це приїхала провінціалка в Київ. Дві провінціалки. Ну про другу не будем. І наткнулися на кіоск “Київська перепічка”. До речі, з чергою на відміну […]
Був похмурий листопадовий день, коли єдиною радістю є центральне опалення, плед, гарячий чай та ще Інтернет. Аліса сиділа за ноутбуком, закутавшись у плед, з чашкою лимонного чаю в руці, роздумуючи про те, що кожен п’ятий ноут ламається через те, що хтось перевертає на нього питво (чи й пиво) і про […]