Любов живе вічно, якщо забути про час (Фредерік Бегбедер, Любов живе три роки) Буває таке в житті: в вівторок зранку ти щасливо живеш, не знаючи про книжку. Ввечері – дізнаєшся, знаходиш, починаєш читати, в четвер дочитуєш, а суботу пишеш про неї з жалем, що не записувала цитат. Треба визнати, що […]
Є дві новини: хороша і погана. Погана в тому, що тебе немає. Хороша в тому, що я Бог. “Голова Якова” входила в мої читацькі плани з самої появи на світ божий. Але як колись казали, швидко казка жеться, та не швидко діло ладиться, тому прочитала тільки тепер. Остання цитата тут […]
Нова збірка Жадана “Вогнепальні й ножові” повністю могла б отримати таку назву. Але не отримала. Або через небажання опинитися в центрі чергового навколорелігійного скандалу. Або через страх містицизму. Або через скромність. Остання версія для мене видається найменш ймовірною. Та мова не про те, чим книжка не стала, а про те […]
Ця фраза цілком може стати епіграфом до бестселлера Роберта Кіосакі “Багатий тато, бідний тато”, який я днями дочитала. До слова, книга читається дуже легко, окремі позиції хочеться навіть законспектувати. А з іншими – посперечатися Розділяючи ставлення до грошей багатих і бідних Кіосакі зазанчає, що вчився і в багатого і в […]
Мені явно сподобався марафон #лім_111 – читання “Лексикону інтимних міст” Андруховича за 111 днів з постійним твіченням. Подобалося колись читати онлайн “Самотність в мережі”. Подобалося одного вечора цитувати свій закинутий ЖЖ, Пишу третій зошит афоризмів, так шо заведу-но собі ботика, який їх щодня твітитиме. Записки в мене з різних років і […]
На днях мене ледь не збила машина. В центрі міста. На пішохідному переході. На зелене світло, якого я чесно дочекалася 18 секунд зворотнього відліку на порожньому переході. Образливо, шо й казати, я ледве встигла відстрибнути на тротуар. При всій моїй любові, Тернопіль має риси якоїсь розхлябаності і, не чужої мені […]
Для такого виду щоденників в поляків є красиве слово – датовнік. Я про датовані щоденник на весь рік, які умудряюся вести, “як дизайнер приказав” (ну чи хто там їх розграфлює, я не впевнена). Знаєте це відчуття, коли читаєш книгу і сторінок до кінця все меншає, права рука тримає все менше […]
Історія цього допису починається з репліки знайомої, мовляв, хороша людина компанію своїм іменем не назве і з прізвища лого не зробить. На таке здатні тільки самозациклені егоїсти і т. д. і т. п. Зауваження супроводилось тиканням мишкою в приклад такого лого фірми, знайомої мені з чуток і далеко не з […]
30 листопада – день захисту інформації, а що краще захищає інформацію, ніж пароль? Гарний замок на дверях в серверну і контроль над язиком. Yahoo-акаунт Сари Пейлін (американський політик) був зламаний хакером, що використовував її поштовий індекс, дату народження і дату знайомства з чоловіком. Але сьогодні про паролі. Мене, чесно кажучи, […]
Вчора після служби побачила біля церкви семінариста. Він ледь не дрижав від холоду, щулився, здався мені зовсім непривітним. Стояв над столиком з релігійними книжечками та іконками. І я б про нього зовсім не згадувала, якби не помітила поруч із ним на троутуарі великий сірий рюкзак, з тих що мені так […]
Google зовсім необов’язково робити святкові лого (кращі чи гірші, чи просто шикарні, як нині), щоб утримувати світове лідерство серед пошукових систем. Можна йому закидати тенденційність у виборі дат для відзначення чи взагалі називати “імперією зла”. Але ніхто не відбере у нього його творчого підходу до всього, особливого почуття гумору, бажання […]
Взагалі я не дуже люблю страви типу сосиска в тісті. Нервую при слові хот-дог. Зі смаженого тіста – тільки домашні пампушки (у всеможливих власних експериментальних варіаціях).А це приїхала провінціалка в Київ. Дві провінціалки. Ну про другу не будем. І наткнулися на кіоск “Київська перепічка”. До речі, з чергою на відміну […]